Показ Мод

Джерело Nature Publishing Group

Як говорить легенда, чарівну силу ароматів високо цінували ще олімпійські боги. Але творче натхнення людини позбавило Олімп цієї монополії. Так народилися парфуми.

Правда, спочатку люди не забували віддавати Богу - боже, і наповнювали древні храми запашним димом. Саме слово парфум походить від латинського per fumum - крізь дим.

Та й самі духи в сучасному розумінні - на спиртовій основі - не відразу з'явилися. Спочатку це були ефірні масла, мазі і притирання.

Досить оригінально вирішували проблему ароматизації тіла шляхетні пані Давнього Єгипту. Вони робили суміш з пахучих смол і рослин, додавали в цей порошок деревне вугілля, поміщали все в металевий посуд і підпалювали - відбувалося повільне горіння. Потім роздягалися і сідали над цим куривом, щільно закривши себе до шиї, щоб дим витав навколо тіла. Прокопчена таким чином дама зберігала аромат протягом тижня.

Найбільш популярними ароматами були загадкові і глибокі, як і сам дух давньоєгипетської цивілізації, мирра, ладан, мирт, аїр і кедр. Вважалося, що вони захищають від заразних хвороб, лікують безпліддя, привертають увагу чоловіків, сприяють вигнанню з тіла прихованих недуг.

Греки, оспівували культ гігієни, активно використовували парфумовані речовини в медицині - для поліпшення стану шкіри вони використовували ароматичні ванни і робили масаж із запашними засобами. Легка, світла, сповнена витонченості елінська цивілізація пахла тонко і благородно.

Джерело Wikimedia Foundation

Популярні були ірис, майоран, нарцис, шафран, дубовий мох, нард і алое. Жінки віддавали перевагу рожевому маслу - і недарма - навіть Гіпократ використовував його для лікування гінекологічних захворювань.

Стародавні римляни, які сприйняли грецьку культуру, пішли набагато далі своїх вчителів. Чуттєві і естетичні насолоди греків вони ухитрялися втілювати в гротескних формах. Кожній частині тіла належало пахнути по-своєму: м'ята - для рук, пальмова олія - для грудей, помада з майорану - для брів і волосся, а есенція плюща - для суглобів і шиї. Ароматизували навіть підошви сандалій.

Блискуча вогнем, золотом і мечем Римська цивілізація несла з собою важкі, чуттєві, густі аромати костуса, мускусу, амбри, сандалу, бензойної смоли і цібетину - ці аромати, в більшості своїй, тваринного походження, вважалися нечистими у греків.

vroma

До речі, саме римський лікар Гален, який жив у II столітті нашої ери, зробив класифікацію ароматів, якою користуються в Європі й досі.

Але поряд з позитивним впливом ароматів історія зберегла чимало випадків, коли їх використовували в зовсім непорядних цілях.

Єгипетська цариця Клеопатра, приймаючи римського полководця Марка Антонія, наказала запалити в залі світильники, що виділяють запаморочливий аромат (до його складу входили рожеве масло і амбра), і підлога встелена пелюстками троянд. Відомо, що було далі. Антоній втратив голову, зрадив інтереси Риму, а цариця досягла всього, чого їй потрібно.

У Візантії, яка назвала себе спадкоємицею Риму, найбільш популярним були запахи ладану, мири і кардамона. Що й сказати, неабиякі пристрасті кипіли під благопристойними церемоніяльним одягом з парчі,що не гнеться, адже кардамон і жасмин поряд з чорним перцем і корицею - найсильніші афродизіаки. Fragonard

Масове виробництво парфумів почалося в середньовічній Європі - коли у 1190 році французький король Філіп II Август затвердив статут цеху парфумерів.

Вже в ті часи аромати широко увійшли в побут, їх застосовували як дезінфікуючий засіб під час епідемій. Ароматизувалися есенціями з ніжним квітковим ароматом - фіалки, нарциса, лілії. Саме так потрібно пахнути безтілесному ідеалу куртуазної любові. Крім того, хрестоносці популяризували в Європі троянду і мускат.

А в XVI-XVII століттях ароматичними есенціями компенсували разючу відсутність гігієни, вживаючи їх декалітрами назовні і навіть всередину. Естетичне почуття не чуже було  найвинахідливішим отруйницям епохи Ренесансу - Катерині Медичі і Лукреції Борджа. Їх отрути пахли так - що пальчики оближеш! Чого, до речі, робити не варто було, але іноді до цього і не доходило. Королеві Жанні Наваррській, матері французького короля Анрі IV, достатньо було вдихнути аромат своїх наароматизованих рукавичок, щоб залишити сина сиротою.

Мода на аромати змінювалася з духом часу. Епоха великих географічних відкриттів за вітром далеких мандрівок принесла в Європу жаркі пряні аромати південних широт: духмяний перець, гвоздика, ваніль, пачулі.

Від індійських модниць, що носять на грудях флакончики з ароматами, перейняли цю манеру і європейці винаходом помандера - металевої сфери з отворами, наповненою запашними смолами і помадами. Разом зі зверненням до античних ідеалів Ренесанс згадав і античні пахощі-афродизіаки. Результатом стало різке зростання народжуваності і ... поширення венеричних хвороб.

Велично-піднесене XVII століття виділяло благородні і чисті аромати троянди і апельсинових кольорів. Ароматизувалися легкими eaux de senteurs - "запашною водою".

Витончена грайливість XVIII століття пахла тонкими фантазійними композиціями з нотами лаванди, неролі, бергамоту і ледь вловимими східними відтінками. Тоді стали створюватися складні парфумерні композиції, а в 1775 році в Парижі було відкрито перший Парфумерний Дім Убігана.

Духи стали предметом першої необхідності в питаннях флірту і зваблювання. Оранжетки - крихітні коробочки з ароматами і пудрою, мініатюрні мішечки з ароматами, зашиті в одяг, і хмари парфумованої пудри на перуках - це тільки штрихи до портрета пахучого рококо ...

Ароматами було просякнуте все: навіть чорнило для листів і деякі газети в першій половині XIX століття.

Рубіж XVIII-XIX століть, вбраний в ніжні білі сукні, причесаний "у грецькому смаку" і поставив на п'єдестал образ благородної супутниці Героя, змінивши стомлену вишуканість на царське благородство. Знову стали модними чисті і прохолодні квіткові аромати. Парфуми могли бути не тільки засобом зваблення, але і покаранням.

Витончена жінка - імператриця Жозефіна, знехтувана Наполеоном і помстилася тонко, по-жіночому: вона рясно просочила оббивку палацових покоїв своїми духами, запах яких французький імператор не виносив. Бідолаха Наполеон довго не знаходив собі місця в палаці, переслідуваний ненависним ароматом ...

На зміну бездоганній і витонченій пані в білому в 30-40-х роках XIX століття прийшла затишна господиня в папільотках і воланах - вірна дружина і ніжна мати. Їй супроводжували теплі, солодкі аромати кориці, шоколаду, карамелі - і парфумерні крамниці запахли як кондитерські.

А потім знову перемогла розкіш. І Друга Імперія, і вся континентальна Європа в блискучому вихорі середини століття впивалися відверто чуттєвим ароматом іланг-ілангу.

А ось підданим королеви Вікторії це було строго забоонено. Їх вибір з цнотливих рослинних ароматів був невеликий. Вони вибрали легкий "безневинний" аромат лаванди. Він був всюди і скрізь - в милі, парфумах, помадах і пудрі. Було прийнято класти лавандові саше в шафи з постільною білизною. ... І тільки в XX столітті з'ясувалося, що лаванда - дуже сильний афродизіак, не гірше амбри, мускусу і того ж іланг-ілангу. Непрості були ці вікторіанці!

Музи Belle Epoque, подібні до надламаних квітів, не могли пахнути яскраво і вітально, чи то пак, сексуально. Їх складні, п'янкі нудотні аромати носили химерні і дивні назви - "Китайські ночі", "Поцілунок місяця", "Сльози Ундіну". У них був свіжий вітер рисових полів, насолода екзотичних фруктів, шовкове зітхання пудри і змінна усмішка наркотичного дурману.

А тим часом легкими кроками, прислухаючись до стукоту коліс по рейках, реву аеропланів та скрекоту телеграфу, наближалася ера альдегідної парфумерії. Але це вже інша історія.

За публікаціями Інтернет видання Суперстиль.