Показ Мод

Джерело: Wikimedia Foundation

Народжений в Англії, він на десятки років став символом чарівності і мужності для усього світу.

Однак спочатку бріолін служив всього лише своєрідною "дисциплінарною" маззю для солдатів фронту. У його основі - масло, яке англійці добували в індонезійських лісах, переробляючи сік деяких дерев.

Довгий час масло наносили між волосся на шкіру голови, а після Першої світової війни, зрозуміло вже в розбавленому вигляді, воно перетворилося в дуже популярний бальзам, відливаючи глянцем на головах все зростаючого числа фанатів численних зірок епохи.

Це і є той бріолін, який ось уже 80 років незмінно причісує світ, з того моменту, коли народився - 16 квітня 1928 року в лабораторії County Chemical Company в Бірмінгемі, у Великобританії.

Одні бачили в набріолінених пасмах елегантну суворість, інші - сексуальність. Цікаво, що "блискучий" бальзам не збирається сходити зі сцени історії.

Наприклад, Brylcreem, найвідоміший на сьогодні склад бріолін, який включає в себе мінеральні мастила і натуральний віск, який ось уже декілька десятків років причісує увесь світ, приносить своїм власникам близько 4 мільярдів фунтів стерлінгів на рік.

Але повернемося в часи розквіту бріоліну, коли кіно було ще німим, але вже стійко пахло зірковістю. Бріолін асоціюється з кислуватими ароматами старих меблів, чорно-білими фотографіями в рамках на стінах або в альбомах з  витисненими шкіряними або оксамитовими палітурками.

І ось, переможний хід бріоліну по планеті. Пілотів Royal Air Force в 1939 році називали через нього Brylcreem Boys ("Бріолінові хлопчики"). У людей тієї епохи на мові рекламний слоган: "Ніколи - без рушниці (і без бріоліну)". Можливо, тому, що саме ним мастили ствол гвинтівки для більш точної стрілянини.

Пік бріолінової моди припав на роки, коли Рудольфо Валентіно, намастивши його на голову, заблищав так, що його напомаджений профіль з Кастеланети в Пулье, де він народився, засліпив пагорби Голівуду. Магазини зарясніли червоними тюбиками і блакитними коробками і навпаки.

Джерело: Wikimedia Foundation

Ця мазь завжди була в надлишку у шафках європейських татусів старого та нового світу. У ті часи це була єдина і сама рекомендована косметика для чоловіків. "Причешусь, перш ніж вийти з будинку",  малося на увазі - з надлишком намастити, щоб виглядати добре (і замаскувати не самі приємні аромати).

Помада Кларка Гейбла та Валентіно повернулася у моду в наші дні разом з гарненькими портретами Девіда Бекхема. Англійські виробники вибрали для реклами поверненого бріоліну зображення футбольної ікони, щоб нагадати, що ця мазь - не тільки старецька примха і  припадаючий пилом символ, який відходить у минуле давно минулих днів.

Можливо, тому, що цукерка-футболіст на фотографіях у 1997 році перед періодом стрімкої зміни іміджу та зачісок зокрема, виглядав справжнім Brylcreem boy. Він просто-таки випромінює ніжну атмосферу ретро. І все через бріолін, який необхідний, щоб приручити неслухняне жорстке волосся або розтріпати м'які, ніжні пасма.

Джерело: Wikimedia Foundation

Тоні Гібсон, набріолінена модель Raf, був анархістом і противником будь-якого здорового глузду. А Паоло Конте оспівував скажену чуприну на маківці, як після бурі у своїй пісні "Бенгальський бріолін". Внутрішня війна, протиріччя між формою і суттю, духом і навколишнім оточенням до її законів продовжилися в його "Ніколи цього не роби, ніколи мене не куйовдж".

Вісімдесят блискучих років, ознаменовані такими персонажами, як Хамфрі Богарт, Тайрон Пауер і Фред Астер, обурливими у своїй бунтівливості Елвісом Престлі і Джеймсом Діном.

І тоді згадується "дабу-дабу-ду-у", яке вигукнувши, можна вигнати геть якусь життєву проблему, розім'яти, звільнити душу.

Знаменитий крик радості Фреда Флінстона ("Антенаті"), який взяв для себе "Brylcreem", мав  на увазі  інструкцію з застосування:"a little dab will do ya" (досатньо невеликого дотику; у тебе вийде все само, без зусиль з твоєї сторони).

Джерело: Wikimedia Foundation

Вісімдесят років на всіх мовах світу бріолін прославляють і Теді Бойс з 50-х, і Сід Барет з Пінк Флойд, він і в бельгійському фільмі 1995 року "Бріоліновий бульвар", і в "Бріолін" з Джоном Траволтою, і, нарешті, в "Клан Сопрано".

За джерелами видання Суперстиль