Показ Мод

Слово "денді" оточене незмінним романтичним ореолом. Воно переливається, тремтить, розпускає райдужні крила.

Ще б пак, денді - це сам містер елегантність, законодавець моди, джентльмен до кінчиків нігтів. А може й, великосвітський красунчик, що бажає справити враження? Або самозакоханий егоїст? Що ж таке насправді денді? Це і перший, і другий, і третій, плюс безліч умовностей і правил. Дуже цікавий пан.

Дендизм виник в Англії в кінці XVIII століття і дуже швидко проник у світські салони Європи, яка завжди була прихильною до елегантних молодих людей. А денді були не просто елегантними, вони були іншими: не залицялися до дам, не слідували моді.

Вони ніби не жили, а грали, і в цієї гри було всього два правила. Перше: зневажати умовності світу і всіляко знущатися над ними. Друге: неухильно цієї  умовності дотримуватися.

У той час в європейських салонах були прийняті традиції французького двору: чемність, елегантність, витончена люб'язність, легкі бесіди ні про що. Раптово з'явившись на обрії, денді почали порушувати священні правила. Вони не знімали капелюхів, розвалювалися на диванах і навіть грубили дамам, але робили це з такою витонченістю, що було неможливо зрозуміти, в чому саме полягає грубість.

А почалося все в Лондоні. Один молодий чоловік з вищого суспільства вирішив, що його власному "я" тісно в модному костюмі і оковах ввічливих манер. І тоді він придумав собі новий образ, звівши в абсолют манеру одягатися благородно і природно, а в суспільстві триматися презирливо і нагло, але з вишуканою вічливістю.

Він зробив модним основу основ людської природи - егоїзм. Молоду людину звали Джордж Брамел, і він став першим денді. Проповідуючи принципи "помітної непомітності" і "придуманої недбалості", Брамел навіть написав книгу "Чоловічий і жіночий костюм". Ці принципи до сих пір процвітають в естетиці англійського чоловічого костюма.

Брамел був настільки денді, що навіть з королем не міг вести себе вічливо. При тому, що король Генріх III був йому покровителем і сам намагався виглядати як денді. Але Георг був товстий, незграбний і вульгарний, а витончений Брамел не терпів поганого смаку.

Одного разу король проїжджав по вулицях Лондона в кареті, всі знімали капелюхи й кланялися. А Брамел замість того щоб шанобливо розкланятися, голосно запитав: "А це вульгарний товстун?" І повернувся спиною. Король не оцінив жарт, і Брамелю довелося покинути країну.

При всій своїй зухвалості денді примудрялися спритно балансувати на межі світських пристойностей. Найбільшим задоволенням для них було витончено порушити якусь традицію. Особливо вони любили експериментувати з одягом. Денді повинен одягатися бездоганно, але не так як усі. Він міг носити накрохмалену краватку або протирати відвороти ботфорт шампанським, але головне, ні в якому разі не виглядати вульгарним.

Поняття  вульгарності у денді були своєрідними. Наприклад, вони не визнавали новий одяг. Занадто новий вид - це буржуазно, а вже кого денді дійсно зневажав, так це буржуа.

Тому весь одяг має бути трохи убогим. Вони тиждень по будинку розношували нові черевики, поки ті не переставали скрипіти. Щоб надати належний вигляд новому костюму, терли тканину, і вона ставала тоншою і м'якішою. Для цього потрібно було довго і акуратно водити по тканині лезом ножа або срібною монетою, але при цьому намагатися не залишити зачіпок.

Денді вводили свої елементи дизайну, диктували нові правила. Це вони вивели в світ фрак, який до цього був одягом для верхової їзди.

Штани у своєму майже сучасному вигляді в кінці XVIII століття і зовсім вважалися модною примхою. Спочатку вони називалися панталонами і служили формою для моряків. Аристократія носила панчохи і кюлоти - вузькі штани трохи нижче колін. Під час Французької революції панталони стали одягом революціонерів, так вони виступали проти аристократів. Тому революціонерів називали санкюлотами. Денді перейняли цю оригінальну моду, і з часом панталони стали носити по всій Європі.

Улюбленим предметом гардеробу денді був жилет. Вони носили одночасно два жилета, а наймодніші - цілих три. Спочатку надягався білий жилет з піке, зверху в шотландську клітку, а на нього - оксамитовий чорний.

Ті ж денді ввели в моду лорнет. У світі вважалося жахливою грубістю дивитися на когось впритул. Лорнет був грубістю в рамках пристойності: начебто і розглядає, а може, він просто погано бачить?

Кодекс честі

Денді створили цілий неписаний кодекс правил і умовностей в поведінці, одязі і звичках. У світі вони з'являлися ненадовго, щоб вразити всіх своїм виглядом, висміяти і зникнути. А вдома були справжніми сибаритами. За цим неписаним кодексом справжній денді тримається зухвало, він настільки впевнений у собі, що йому не цікаво, що про нього говорять і думають. Денді цікавляться виключно власною думкою.

Собі він приділяє більше уваги, ніж всьому іншому світу. Він завжди запізнюється, годинами сидить перед дзеркалом, поліруючи нігті, підрівнюючи бакенбарди і милуючись собою. Костюм його продуманий до найменших деталей, елегантний і аристократичний, ідеально сидить і не сковує рухів - ось вони золоті правила британських кравців і модельєрів!

Для денді головне в одязі і поведінці - це деталі, тільки вони здатні підкреслити індивідуальність, яку денді пестить, плекає, балує і всіляко виставляє напоказ. Та він просто не зайнятий нічим іншим, крім цієї своєї індивідуальності!

Дендизм за своєю суттю - це авангард. Це культура меншини, одинаків, які не бажають змішуватися з натовпом. Одним зі знаменитих денді своєї епохи був Байрон. Розсіяний і похмурий, він з'являвся і зникав у довгому, що розвівається плащі. Потім настала епоха тверезої діловитості, з'явилися бізнесмени, і денді взялися епатувати нову породу людей.

Набільш знаменитим російським денді був Пушкін. У 1825 році він приїхав із заслання до Москви і привіз із собою одяг і манери лондонського денді. Удвох з Баратинським вони з'являлися на балах, але ніколи не танцювали, а тільки висміювали танцюючих. Однак розквіт російського дендизму почався пізніше, на початку XX століття. Це був срібний вік у всьому, в тому числі і в моді. Серед знаменитих фігур денді були князь Фелікс Юсупов, великий князь Дмитро Павлович, художник Костянтин Сомов.

Сучасний денді

Сучасний світ з його розмитими поняттями суспільства і хороших манер не пристосований для денді в строгому значенні цього слова. У якому світі вони можуть з'являтися? Які умовності порушувати? Кого висміювати?

Ще 100 років тому англійці оголосили, що дендизм припинив своє існування. Сучасники в кращому випадку можуть бути благородними джентльменами, але ніяк не денді. Однак зараз британці не такі категоричні.

Вони вважаю, що дендизм все-таки живий. Мабуть найкраще підходять під його принципи люди, які називаються метросексуалами. Це чоловіки, які доглядають за собою зі старанністю жінок, годинами не відходячи від дзеркала, і навіть застосовують декоративну косметику.

Втім, дехто вважає по-іншому: благородство одягу і манер - прекрасний спосіб виділитися з натовпу. У цьому випадку денді не повинні займатися торгівлею нафти, лаятися матом, пити пиво і дивитися футбол. Вони повинні одягатися в Лондоні, зневажати вульгарність і являти собою приклад витонченості.

Британці готові визнати прикметами денді стильний одяг і відповідні манери. Дендизм недаремно народився в Англії - країні з непорушними традиціями і острівним менталітетом, з однаково процвітаючими та незмінними манірністю і ексцентричністю.

До цих пір естетика англійського чоловічого костюма базується на принципах, викладених Бремелем в його книзі. І до цих пір в Європі вважається гарним тоном купувати чоловічий одяг в Англії, а точніше в Лондоні.

Почати шопінг можна на вулиці Пікаділі, де знаходяться магазини для гольфу, верхової їзди та інших елегантних видів спорту. А також бутіки, де торгують клубними костюмами, є твід, парасольки в клітинку, кашемірові светри, палички і кепочки. На Бонд-стріт покупки роблять тільки ті, хто приїжджає на "ролс-ройс" або за "ролс-ройс". Це одна з найдорожчих торгових вулиць Великої Британії і всієї Європи.

Коло замикається. Спроби слідувати правилам гри, придуманої колись у британській столиці, приводить до неї і сьогодні.

За публікаціями Інтернет видання Суперстиль.